Битва при Алжубарроті (Centro de Interpretação da Batalha de Aljubarrota)
Би́тва при Алжубарро́ті (Batalha de Aljubarrota) — битва, що відбулася 14 серпня 1385 року біля місцевості Алжубаррота (біля міст Лейра та Алкобаса в Центральній Португалії) між португальськими та кастильськими військами в ході війни за португальський престол. Португальськими силами командував король Жуан I; його помічником був полководець Нуну Алваріш Перейра. Португальцями допомагали англійські найманці. Кастильськими силами командував король Хуан І; його помічником був Педру Алваріш Перейра. Кастильцям допомагали арагонські, італійські та французькі найманці. Завершилася перемогою португальської зброї, що поклала край кастильським претензіям на португальську корону. Завдяки перемозі Жуан І утвердився на троні, а Португалія зберегла незалежність. Країною стала правити Авіська династія. Окремі прикордонні конфлікти з кастильцями тривали до 1390 року. На пам'ять про перемогу, здобуту за божественного втручання, Жуан І збудував монастир святої Марії-Переможниці та містечко Баталя («битва»).
В жовтні 1383 року від чуми помер португальський король Фернанду І. По собі він лишив одну-єдину доньку, принцесу Беатрису, народжену у шлюбі з Леонорою Теллеш, королевою Португалії. Незадовго до смерті, в квітні того ж року, Ферднаду уклав Салватеррську угоду із кастильським королем Хуаном І, яка передбачала, що Беатриса стане дружиною останнього, а португальський престол належатиме їхнім нащадкам. Більшість португальців була незадоволена договором, оскільки він фактично означав поглинання їхньої країни кастильською монархією (майбутньою Іспанією). До 1385 року Португалія залишалася без короля, тому період 1383–85 років називають португальською кризою або міжкоролів'ям. Держава опинилася під контролем непопулярної королеви-регентки Леонори. Частина португальської шляхти та заможних купців вважала її ставленицею кастильців. Політична криза посилювалася соціально-економічною, збіднінням та чумою.
1383 року обурені мешканці столиці Лісабона вбили ставленика королеви-регенші графа Хуана де Андейро й самовільно обрали новим регентом Жуана І, магістра Авіського ордену. Він був братом покійного короля Фернанду, байстрюком Педру І, дядьком інфанти Беатриси. Невдовзі повсталі захопили ряд міст й конфлікт між Жуаном і Леонорою набув рис внутрішньодержавного протистояння. Після того, як королева звернулася по військову допомогу до кастильського короля Хуана І, політична криза перетворилася на португальсько-кастильську війну. В лютому 1384 року прибічники королеви разом із кастильським флотом взяли в облогу Лісабон. Операція тривала до жовтня, але завершилася безрезультатно: столиця вистояла завдяки рішучості повсталих, міцним укріпленням та чумі, що косила нападників. Одночасно в квітні 1384 року португальці під проводом Нуну Перейри розбили наземні сили кастильців у першій наземній битві при Атолейруші, що засвідчила успішність організації прибічників Жуана.
6 квітня 1385 року португальські Кортеси в Коїмбрі проголосили Жуана І новим королем Португалії. Він анексував міста Каміня, Брага, Гімарайнш та інші, що визнавали владу Беатриси та її чоловіка Хуана І. У відповідь Кастилія поновила воєнні дії: в квітні її флот знову обложив Лісабон з моря, а в травні сухопутні сили пограбували Візеу й пограбували. 29 травня того ж року португальці завдали болісної поразки кастильцям під Транкозу, коли ті поверталися з награбованим і полоненим додому.
8 липня 1385 року кастильський король Хуан І вторгся до Португалії, ведучи особисто своє 31-тисячне військо. Воно складалося з 15 тисяч піхотинців, 6 тисяч лицарів, 8 тисячі арбалетників та лучників, а також 2-тисячного контингенту французьких лицарів. Кастильці мали із собою 15 мортир. Вторгнення підтримували королівства Франції та Арагону. Провідником завойовників був португальський шляхтич Педру Алваріш Перейра, старший брат португальського полководця Нуну Алваріша; він належав до табору прибічників королеви Леонори, а після поразки при Атолейруші приєднався до кастильців.
На зустріч нападникам рушили португальці під проводом Нуну Алваріша Перейри. Він об'єднався із армією португальського короля Жуана І в Томарі. Загальна чисельність португальських сил становила 6,6 тисяч вояків. Серед них було 4 тисячі піхотинців, 1,7 тисячі лицарів, 800 арбалетників та 100 англійських лучників, ветеранів Столітньої війни з французами, які прибули вшанувати португальсько-англійський союз, укладений 1373 року. Незважаючи на мале число війська, король вирішив зустріти противника у відкритому бою, до того як кастильці зможуть оточити Лісабон з суші. Це було зроблено за наполягання Нуну Алваріша. Місцем для битви, яку так само вказав Нуну, обрали місцевість Святого Георгія (São Jorge), біля Алжубарроти, — вигідний для оборони плоскуватий пагорб, оточений з двох боків малими річками, із невеликим поселенням Шан-де-Фейра (Chão da Feira, «Торговище») у найширшій точці межиріччя.
В жовтні 1383 року від чуми помер португальський король Фернанду І. По собі він лишив одну-єдину доньку, принцесу Беатрису, народжену у шлюбі з Леонорою Теллеш, королевою Португалії. Незадовго до смерті, в квітні того ж року, Ферднаду уклав Салватеррську угоду із кастильським королем Хуаном І, яка передбачала, що Беатриса стане дружиною останнього, а португальський престол належатиме їхнім нащадкам. Більшість португальців була незадоволена договором, оскільки він фактично означав поглинання їхньої країни кастильською монархією (майбутньою Іспанією). До 1385 року Португалія залишалася без короля, тому період 1383–85 років називають португальською кризою або міжкоролів'ям. Держава опинилася під контролем непопулярної королеви-регентки Леонори. Частина португальської шляхти та заможних купців вважала її ставленицею кастильців. Політична криза посилювалася соціально-економічною, збіднінням та чумою.
1383 року обурені мешканці столиці Лісабона вбили ставленика королеви-регенші графа Хуана де Андейро й самовільно обрали новим регентом Жуана І, магістра Авіського ордену. Він був братом покійного короля Фернанду, байстрюком Педру І, дядьком інфанти Беатриси. Невдовзі повсталі захопили ряд міст й конфлікт між Жуаном і Леонорою набув рис внутрішньодержавного протистояння. Після того, як королева звернулася по військову допомогу до кастильського короля Хуана І, політична криза перетворилася на португальсько-кастильську війну. В лютому 1384 року прибічники королеви разом із кастильським флотом взяли в облогу Лісабон. Операція тривала до жовтня, але завершилася безрезультатно: столиця вистояла завдяки рішучості повсталих, міцним укріпленням та чумі, що косила нападників. Одночасно в квітні 1384 року португальці під проводом Нуну Перейри розбили наземні сили кастильців у першій наземній битві при Атолейруші, що засвідчила успішність організації прибічників Жуана.
6 квітня 1385 року португальські Кортеси в Коїмбрі проголосили Жуана І новим королем Португалії. Він анексував міста Каміня, Брага, Гімарайнш та інші, що визнавали владу Беатриси та її чоловіка Хуана І. У відповідь Кастилія поновила воєнні дії: в квітні її флот знову обложив Лісабон з моря, а в травні сухопутні сили пограбували Візеу й пограбували. 29 травня того ж року португальці завдали болісної поразки кастильцям під Транкозу, коли ті поверталися з награбованим і полоненим додому.
8 липня 1385 року кастильський король Хуан І вторгся до Португалії, ведучи особисто своє 31-тисячне військо. Воно складалося з 15 тисяч піхотинців, 6 тисяч лицарів, 8 тисячі арбалетників та лучників, а також 2-тисячного контингенту французьких лицарів. Кастильці мали із собою 15 мортир. Вторгнення підтримували королівства Франції та Арагону. Провідником завойовників був португальський шляхтич Педру Алваріш Перейра, старший брат португальського полководця Нуну Алваріша; він належав до табору прибічників королеви Леонори, а після поразки при Атолейруші приєднався до кастильців.
На зустріч нападникам рушили португальці під проводом Нуну Алваріша Перейри. Він об'єднався із армією португальського короля Жуана І в Томарі. Загальна чисельність португальських сил становила 6,6 тисяч вояків. Серед них було 4 тисячі піхотинців, 1,7 тисячі лицарів, 800 арбалетників та 100 англійських лучників, ветеранів Столітньої війни з французами, які прибули вшанувати португальсько-англійський союз, укладений 1373 року. Незважаючи на мале число війська, король вирішив зустріти противника у відкритому бою, до того як кастильці зможуть оточити Лісабон з суші. Це було зроблено за наполягання Нуну Алваріша. Місцем для битви, яку так само вказав Нуну, обрали місцевість Святого Георгія (São Jorge), біля Алжубарроти, — вигідний для оборони плоскуватий пагорб, оточений з двох боків малими річками, із невеликим поселенням Шан-де-Фейра (Chão da Feira, «Торговище») у найширшій точці межиріччя.
